Опис досвіду
Примак Орисі Миколаївни
вчителя української мови та
літератури ЗОШ № 6 м.Рівного
Розвиток
комунікативних здібностей на уроках української мови та літератури.
Сучасна концепція
національної освіти ставить перед учителем української мови чітку вимогу:
сприяти формуванню національно-мовної особистості, яка характеризується
свідомим ставленням до позитивного розвитку, психологічного комфорту, творчої
реалізації. Необхідно розвивати в учнів мовленнєву пам’ять, мовне чуття, тобто вміння наслідувати традиції використання мовних
одиниць, коли необхідно відтворити особистий погляд в усному та писемному
мовленні.
Основна мета
навчання української мови полягає у формуванні національно-свідомої,
духовно-багатої мовної особистості, яка володіє вміннями й навичками вільно,
комунікативно доцільно користуватися засобами мови – її стилями, типами,
жанрами в усіх видах мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання,
говоріння,письма), тобто забезпечує належний рівень комунікативної компетенції.
Для досягнення мети
найбільш відповідним є комунікативно-функціональний та особистісно
зорієнтований підходи до навчання рідної мови.
Останнім часом
учені почали виділяти компетентність як окремий підхід до навчання мови.
Компетентнісний підхід забезпечує забезпечує формування низки компетенцій,
якими має оволодіти кожний мовець. У загальноєвропейських рекомендаціях з
мовної освіти виділяють загальні компетенції (знання світу, соціокультурні
знання, практичні вміння і навички) та лінгвістичні, комунікативні. Психологічні
аспекти проблеми формування мовленнєвої компетенції відображені в працях
Л.Щерби, Л.Виготського, М.Жинкіна, І.Синиці. Педагогічні і методичні питання її
формування розробляли й сучасні вчені: В.Бадер, О.Біляєв, Т.Ладижинська,
М.Пентилюк, Л.Мацько, Г.Шелехова.
Навчанню мови належить особлива роль у вихованні школярів. Згадаймо, як зазначив
В.Сухомлинський: «Від культури слова до емоційної культури до культури
моральних почуттів і моральних відносин – такий шлях до гармонії знань і
моральності», «Убогість слова – це убогість думки, а убогість думки веде до
моральної, інтелектуальної, емоційної, естетичної товстошкірості».
Завдання, які я
ставлю перед собою: виховати свідоме прагнення до вивчення української мови
(уроки – конференції «Розвиток української мови», «Значення української мови»,
«Як ставляться у світі до української мови», уроки-диспути, уроки-дискусії і
т.д.). Учні повинні знати,що їм є чим гордитися, адже мова – генетичний код
національної культури. «На москалів не вважайте, нехай вони собі пишуть по-своєму.
У їх народ і слово, і у нас народ і слово. А чиє краще, нехай судять люди»
(Т.Шевченко, 1847 р.).
Слово –
наймогутніша зброя людини. Кожне слово має свою енергетику.
Ну що б, здавалося,
слова…
Слова та голос –
більш нічого,
А серце б’ється – ожива,
Як їх почує!...-
Знать, од Бога
І голос той, і ті
слова
Ідуть між люди!
Навчити школярів
користуватися засобами мови в різних життєвих ситуаціях «Заговори, щоб я тебе
пізнав».
Ознайомити з
мовними нормами як основою для формування комунікативних вмінь і навичок –
орфографічними, граматичними, лексичними, стилістичними.
Формувати духовний
світ учнів, тобто прилучати через мову,до культурних надбань українського
народу і людства в цілому, бо саме мова – інструмент взаєморозуміння, пізнання
й осмислення навколишнього світу.
Комунікативна
спрямованість у методиці викладання мови дає змогу реалізувати ціннісний,
розвивальний і виховний аспект української мови як навчального предмета. Різні
завдання комунікативного характеру спрямовують учнів на засвоєння певних знань,
формують уміння і навички контролювати власне висловлювання. Постановка і
вирішення завдань пізнавальної теми уроку сприяє не тільки кращому запам’ятовуванню
вивченого, а й розвиває інтелектуальні й розумові здібності учнів, виробляє
навички самоосвіти.
Безліч проблем у
шкільній практиці навчання української мови, недостатня сформованість
комунікативних умінь та навичок, мотивація навчання мови, що не сприяє
посиленню інтересу до її вивчення, методична недосконалість навчання, свідчать
про необхідність змін у технології навчання. Реалізації сучасного підходу в
комунікативно діяльнісному, особистісно зорієнтованому,
функціонально-стилістичному аспектах.
На уроках
використовую когнітивні методи навчання (мета навчальної діяльності – пізнання
об’єкту), креативні (мета – створення усної та письмової навчальної продукції),
методи організації навчання (учень самостійно оцінює свій рівень знань, чи
відбувається взаємонавчання, взаємоконтроль).
Когнітивні методи
на уроках української мови
Метод емпатії
На уроках мови
створюю всі необхідні умови для формування емпатійної здатності, для подолання
емоційної «глухоти». Вчу дітей з довірою і співчуттям ставитись до незнайомих
емоційних станів, які відкриваються їм у текстах. Діти стають емоційно і духовно
багатшими.
Головне завдання –
зробити вивчення твору близьким для дітей, таким,що спонукає до роздумів,
почуттєвих реакцій (радість біль, жаль, сум, гнів, обурення). Текст повинен
сприйматися не лише розумом, але й серцем, схвилювати дитину, знайти відгук у
її душі, тільки тоді особистість навчиться співпереживати, співчувати.
Клоуз-тест
Проводжу у швидкому
темпі. Учні дають чітку змістовну відповідь. Клоуз-тест «Прикметник».
1. Прикметник – це ___________________________________________
2. У реченні найчастіше буває __________________________________
3. Відповідає на запитання _____________________________________
4. Прикметник, поєднуючись з іменником, вказує на _______________
Еврестичне спостереження
Учні аналізують
мовний матеріал, текст. Ефекту досягають за рахунок здійснення пошукової
діяльності. Спрямовую пошуки учнів, «націлюю» на можливі висновки. Учні вчаться
бачити головне, робити висновки, самостійно здобувати знання за допомогою
спостереження, відкриваючи для себе щось нове. Спостереження є джерелом знань.
Метод дослідження
Учням даю завдання,
яке вони виконують самостійно, лише направляю в необхідному руслі дослідницьку
діяльність.
Цей метод
забезпечує розвиток в учнів творчих здібностей, формує самостійність, створює
умови для природного самовираження дітей, дозволяє обрати свій спосіб роботи,
фіксації матеріалу.
Метод помилок. Редагування.
Метод помилок
використовую для закріплення матеріалу, контролю знань. Завдання учнів полягає
в тому, щоб виявити і пояснити помилку в процесі колективного обговорення. Це
може бути виявлення орфографічних, пунктуаційних, граматичних та лексичних
помилок у тексті. Наприклад «Визначте види помилок, відредагуйте і запишіть
виправлені речення.
Креативні методи.
Бліц-турнір.
Організовуючи
роботу, учні об’єднуються у дві групи. Змагання, що проводиться в короткі
терміни порівняно зі звичайним часом, викликає в учнів інтерес. Вони вчаться не
тільки правильно а й точно формулювати запитання, але й давати чіткі, змістовні
відповіді. Представники однієї групи ставлять запитання до учнів іншої і
навпаки. Якщо учасники не можуть дати відповіді на поставлене питання,
допомагають учні класу.
«Вільне письмо»
Дана стратегія
допомагає зібрати докупи свої думки через їх записування без зупинки. Стратегію
«Вільне письмо» варто використовувати на етапі усвідомлення матеріалу.
Наприклад, написати етюд «Осіння казка», використовуючи прислівники, що
пишуться разом, окремо, через дефіс.
Інтелектуальна хвилинка
Інтелектуальну
хвилинку проводжу в швидкому темпі. Учні дають чітку змістовну відповідь.
1. Гра «Далі…»
Суть завдання
полягає в тому, що учні, почувши словосполучення з прислівником, повинні швидко
поставити до нього питання і вказати його розряд за значенням.
Часу на роздуми
нема. Якщо ви не знаєте, говорите слово «Далі…», тоді відповідає наступний
гравець.
Скарбниця слова
Скарбниця слова –
різновид творчої роботи,що сприяє розвиткові комунікативних та креативних
здібностей учнів.
Пропоную учням
стати авторами афоризмів й продовжити думку. Цей прийом допомагає долати
стереотипи, правильніше висловлюватися щодо запропонованих тем, по суті й
переконливо, порівнювати з іншими судженнями. Наприклад: любити, дружній,
честь.
Отже, заняття з
української мови намагаюсь будувати так, щоб кожен із проведених видів робіт
виконував свою роль у формуванні певного комунікативного вміння, щоб учні
успішно оволодівали і монологічним, і діалогічним мовленням, спираючись на
знання про текст, стилі, типи, жанри мовлення, ситуацію спілкування, набували
культури мовлення. Комунікативна діяльність здійснюється під час розв’язання
учнями системи усних і письмових мовленнєвих завдань, розташованих у порядку
зростання їх складності. Такі уроки
цікаві учням, адже на них створюються етюди, художні пейзажі, роздуми, сенкани,
есе, асоціативні ряди.
